Озеро, камін і дитячі спогади. Заміський притулок Марічки Падалко
У відвертому інтерв'ю Люкс ФМ журналістка показала дерев'яну дачу поблизу мальовничого озера, розповіла про вартість будівництва та поділилася сімейними історіями.
Будинок став справжнім сімейним гніздом, де святкуються всі важливі події, а діти мають власні кімнати — розкіш, недоступну у двокімнатній квартирі в центрі Києва.
Від квартири до заміського будинку: непроста дилема сім'ї
Історія будівництва будинку розпочалася в 2006 році, коли подружжя купило двокімнатну квартиру в Києві за кредитом.
«Я не знаю, чи пам'ятаєш ти тих часів Ющенка, коли всі брали кредити, всі купували», — згадує Падалко.
У цій квартирі народилися всі троє дітей, і коли постало питання розширення простору, сім'я зіткнулася з дилемою.
Жіноча половина родини пропонувала більшу квартиру, адже на маму покладається основна логістика житлового простору. Проте чоловік наполягав на будівництві дачі.
Вартість будинку та особливості будівництва
Сім'я придбала ділянку за 20 тисяч доларів, а загальна вартість будівництва з усіма комунікаціями склала близько 70 тисяч доларів.
Будівництво розпочалося як повністю чоловічий проєкт — Єгор сам малював проєкт, знаходив будівельників і контролював процес. Перша ніч у новому будинку стала символічною: «Ми зустріли Новий рік на Майдані і приїхали вперше ночувати сюди — це була ніч з 31 грудня 2013-го на 1 січня 2014 року».
Переваги дерев'яного будинку
Марічка особливо цінує матеріал, з якого побудований їхній дім. «Дерево не потребує прогріву. Коли ми тут не живемо взимку або коли всі ці перебої з електроенергією, ми можемо собі дозволити повністю відімкнути опалення, і з будинком нічого не станеться», — пояснює переваги дерев'яної конструкції.
Гнучкість матеріалу дозволяє будинку пристосовуватися до температурних коливань без пошкоджень — ніщо не відклеюється і не відпадає, на відміну від традиційних будинків зі стінами та шпалерами.
Життя між містом і дачею під час війни
Російське вторгнення кардинально змінило сприйняття заміського життя.
З одного боку, більшість ракет і дронів летить на місто, з іншого — у місті є бомбосховище в сусідньому будинку, а на дачі це «лотерея» через дерев'яну конструкцію.
Сім'я постійно переміщується між містом і дачею, вирішуючи щодня, де безпечніше провести ніч. Найменша дитина зараз спить внизу, боячись піднятися на другий поверх через загрозу шахедів.
Кулінарні пристрасті та домашній затишок
Кухня в заміському будинку стала справжнім серцем дому. Марічка зізнається, що не любить готувати з обов'язку, але із задоволенням створює десерти для дітей.
Особлива пристрасть телеведучої — прибирання.
«Коли я нервую, я починаю щось мити, прибирати. Діти сміються, що в мене це означає розлад», — жартує Марічка.
Цю особливість вона помітила і в президента Зеленського під час однієї з пресконференцій.
Сімейні традиції та святкування
Дача стала місцем для всіх родинних свят, адже в київській квартирі кухня займає лише 6 квадратних метрів.
«Тому ми намагаємося на всі свята, де ми сідаємо за стіл... бо тут є великий стіл, за яким усі можуть сісти разом», — пояснює важливість заміського дому.
На полицях зберігається посуд, успадкований від батьків, включаючи сервіз українського виробника, подарований на весілля батьків. Марічка використовує його для особливих моментів: «Десь я ж маю відчувати смак життя хоч пару хвилин».
Простір для дітей та їхня приватність
Дача дала дітям те, чого не могла забезпечити двокімнатна квартира, — окремі кімнати. Проте з віком діти почали обмежувати маму від публічності.
«Дівчата давно вже ведуть зі мною перемовини про їхній персональний простір, про те, що вони не хочуть бути приставкою «доньками Марічки Падалко»», — розповідає телеведуча.
14-річна та 16-річна доньки не дозволили показувати їхні кімнати, вважаючи це своїм персональним простором. 18-річний син вже майже не буває вдома, тому його кімната перетворилася на «музей маленького Міхи, якого вже немає».
Спорт як спосіб життя
Дача стала місцем, де Марічка відкрила для себе біг. У 39 років вона почала бігати саме тут, що згодом привело до участі у київських марафонах і навіть Бостонському марафоні 2023 року.
Чоловік, повертаючись із зони бойових дій, завжди просить пробігтися разом, адже це «повертає його морально, ментально і фізично» та «знову якось з'єднує з минулим життям».
Озеро як візитна картка
Неподалік від будинку розташоване озеро Михайлина — візитна картка села, куди спеціально приїжджають рибалки. «Коли до мене хтось приїздить в гості, ми завжди туди ходимо на фотосесію», — розповідає Марічка. Близькість до води стала однією з головних причин вибору саме цієї ділянки.
Телеведуча відверто розповіла про роботу з психологом, яку розпочала нещодавно.
Головна мета терапії — вийти з режиму «передчасного горювання» та адаптуватися до нормального життя під час війни.
«Фактично ти вже три роки міг жити більш насичено, а ти живеш постійно в якомусь поганому передчутті», — аналізує свій психологічний стан.
Гостинність як традиція
Заміський будинок завжди задумувався як місце для прийому гостей. Яскравий приклад — історія з фанатами «Ліверпуля» під час фіналу Ліги чемпіонів 2018 року в Києві.
Коли деякі власники житла почали підвищувати ціни, родина Падалко запропонувала безкоштовно прихистити англійського тата з дочкою. На знак подяки гості подарували рукотворний банер «You never walk alone», який досі прикрашає дім.
Філософія успіху та самосприйняття
Попри зовнішній успіх, Марічка зізнається в складнощах із самооцінкою.
Секрет кар'єрного зростання Падалко вбачає в наполегливості: «Мене вела до того місця, де я є зараз, у першу чергу наполегливість, а не те, що було дано природою».
Вона радить зосереджуватися на справі та результаті, а не на прагненні стати відомою заради відомості.
