Воювати, писати вірші та допомагати людям одночасно, як живе Сергій Жадан
У відвертому інтерв'ю на каналі «Калугіна про культуру» він розповів про творчість у час війни, штучний інтелект, який може замінити письменників, псевдоекспертів у соцмережах та про те, чому вважає людство безнадійним, але продовжує вірити в людей.
ChatGPT замінить письменників швидше, ніж ми думаємо
Розмова почалася з експерименту — Жадану зачитали вірш, написаний штучним інтелектом у його стилі. Поет відреагував стримано, відзначивши технічні недоліки тексту.
Але щодо майбутнього літератури Жадан настроєний песимістично:
«ChatGPT замінить письменника. Все це станеться значно швидше, аніж ми очікуємо, тому що вже зараз штучний інтелект іноді більш адекватний, ніж інтелект людський. На превеликий жаль, мабуть, це не дуже добре свідчить про наш інтелект і про нас всіх».
Що таке творчість і як мислить письменник
Для Жадана творчість — це передусім робота.
Поет підкреслює, що вважає себе насамперед працьовитою людиною: «Я себе вважаю безперечно людиною працьовитою, люблю працювати та з великою повагою ставлюся до людей, які працюють».
Жадан зізнається, що має професійну деформацію — дивиться на все як на потенційний текст: «Ми з вами говоримо, я думаю, який з цього можна написати текст. Чи можна про це написати вірш? Чи можна з цього зробити пісню?»
Лідери думок — це проблема нашого часу
Різко критикує Жадан феномен блогерів як лідерів думок: «Це фатально, тому що дуже часто ці лідери думок просто нефахові. Люди слухають політичні коментарі людей, які не надто знаються на політиці. Слухають культурні коментарі людей, які ні чорта не розуміють у культурі».
За його словами, ми переживаємо «період псевдоекспертів» — людей нефахових, які за рахунок технологій виводять собі аудиторію і дають експертну думку в галузях, у яких нічого не знають.
«Я думаю, людство безнадійне, і це вже не зміниш. І нас всіх чекає страшний суд», — підсумовує поет.
Війна змінила всіх українців
Про вплив війни на особистість Жадан говорить без прикрас: «Ми всі зараз зовсім інакші. Навіть якщо нам здається, що ми не змінилися, що війна нас не торкнулася, насправді це велика помилка і велика ілюзія. Ми всі зараз поламані, стресовані, стривожені».
Особливо болісно поет говорить про зміну сприйняття смерті: «Коли ти живеш у Харкові і чуєш, як за вікнами вибухають російські шахеди, це змінює твоє ставлення до розуміння життя і смерті. З'являється певна інертність, і це нічого доброго в цьому немає».
Він згадує весну 2022 року: «Дуже добре пам'ятаю, коли ти просто на вулиці міг побачити загиблу людину — цивільну, яка лежала накрита або ще не накрита простирадлом після прильоту. Це змінює ставлення до багатьох речей».
Служба забирає весь час, але є місія
Зараз Жадан служить у Національній гвардії України на небойовій посаді, але це забирає практично весь час: «Служба забирає фактично весь час. Тобто на щось інше часу просто не вистачає».
Попри це, він продовжує писати — у машині, між концертами, у дорозі.
Свою місію Жадан бачить у допомозі: «Безперечно допомагати людям, які потребують сьогодні допомоги. Місія — це, мабуть загучне слово, але це те, чим ми маємо займатися».
Сергій Жадан з побратимами
Віра в людей як філософія життя
Попри песимізм щодо людства загалом, Жадан зберігає віру в конкретних людей: «У мене є віра в людей, з якими я поруч живу. Оскільки я рік уже мобілізований, то переважно для мене ці люди — це люди з моєї бригади. Вони є основою цієї віри і філософії, яка полягає в тому, що разом ми здатні вистояти».
Спілкування з людьми для поета — це джерело сил: «Люди — це джерело натхнення, енергії, любові, світла, віри і розчарувань так само. Якщо ти маєш здатність їх приймати і з ними говорити, то маєш величезний портал енергії, знань і емоцій».
Український менталітет і культура як фундамент
Про український народ Жадан говорить з повагою: «Ми доволі сильний народ, який навіть у неймовірно важких обставинах намагається лишитися собою, не відмовитися від своїх поглядів на світ і намагається захистити себе, своїх дітей».
Особливо важливою вважає роль культури: «Культура — це про ідентичність, про дуже глибокі речі. Я дивлюся, як сьогодні тисячі українців на лінії бойових дій і в близькому тилу все одно хапаються за культуру, як за нитку, яка пов'язує їх зі станом нормальності».
Мрії про мир і повернення додому
Завершуючи розмову, Жадан говорить про свої мрії: «Я мрію, щоб закінчилася ця війна, щоб я мав можливість повернутися на могилу до свого тата, на свою Луганщину. Дуже мрію, щоб Україна повернулася до нормального життя».
Для нього щастя — це коли він зможе сказати: «Так, ми живемо нормальним життям». До того часу поет продовжуватиме писати, служити і допомагати людям, попри втому.
