Ілля Чопоров — про справу Білоуса, мюзикл «Кабаре» та особисте життя
Ілля Чопоров — один з найяскравіших акторів молодого покоління, який здобув популярність завдяки блискучому виконанню ролі Емсі в мюзиклі «Кабаре». Але за сценічною харизмою ховається глибока особистість, яка не боїться говорити правду.
У відвертому інтерв'ю Олексію Суханову актор розповів про справу Андрія Білоуса, власні страхи та переконання, вплив війни на творчість та те, чому мовчання може бути катастрофічним.
Мюзикл «Кабаре» як поштовх у кар'єрі
Роль Емсі в мюзиклі «Кабаре» дійсно стала переломним моментом для Іллі Чопорова. Сам актор не заперечує цього факту:
— Насправді не можу сказати, що шкодую, бо це хороша вистава, хороша роль. Якби мене запам'ятали за якимсь дуже невдалим проектом, було б набагато гірше, — зізнається Чопоров.
Процес підготовки до вистави був надзвичайно інтенсивним. Актор розповідає, що під час постановки «Кабаре» весь його «продакшн» зупинився — він працював лише з цією виставою «зранку і до ночі».
Щодо еротичної складової ролі, то Чопоров підходить до неї філософськи:
— Я не ставив собі задачі робити певну ставку на сексуальність. Це якось само собою природна штука щодо цієї ролі.
Легкість і провокативність: сцена vs життя
Цікаво, що провокативність та легкість, притаманні його сценічному образу, кардинально відрізняються від характеру актора в реальному житті:
— Такі риси характеру мені присутні лише з найближчим оточенням. Зазвичай в звичайних умовах я просто спокійний, тихий, і мені трохи навіть некомфортно в певному акторському оточенні.
Чопоров підкреслює важливість розмежування особистості та ролі:
— Я не намагаюся і ніколи не намагався ототожнити себе з персонажами, яких граю. Все, що я можу віддати сцені, я віддаю сцені, а все, що моє, я залишаю собі.
Як переживає війну Ілля Чопоров
Говорячи про вплив війни на особистість, актор зізнається, що «трохи огрубів сердечно»:
— За час війни кожен, хто залишився в Україні, знайшов свої маленькі рецепти для того, щоб не з'їхати з глуздів. Я розумію, що чим далі, тим холодніше сприймаю якісь новини.
Попри це, Чопоров не втратив віри в силу мистецтва:
— Коли ми робили «Кабаре», ми мали на меті, щоб люди забули про свої проблеми хоча б на три години. Багато людей, хто до нас приходить, — це дружини військових. Людям дуже важко сьогодні.
Ілля Чопоров
Філософія актора щодо ролі театру в воєнний час є глибоко продуманою:
— Розважати під час катастрофи — це необхідність. Ми розуміли, що це надскладне завдання — зробити так, щоби люди позбулися своїх проблем. І тим не менше, мені здається, ми з цим завданням змогли впоратися.
На запитання про уразливість як силу, Чопоров дає несподівану відповідь:
— Сьогодні бути щирим — це справді сила. Сьогодні бути уразливим, плакати — це сила. І не кожен може собі це дозволити.
Сам актор не соромиться емоцій: Я намагаюся не втрачати чуттєвість. Я намагаюся, щоб ця чуттєвість мені зберігалася, і я її так з собою ношу.
Справа Андрія Білоуса: «Мовчання дорівнює катастрофі»
Одну з найболючіших тем інтерв'ю актор висвітлює з максимальною відвертістю. Говорячи про справу колишнього керівника театру Андрія Білоуса, Чопоров не приховує емоцій:
— У нас була справа з Білоусом. Мовчання дорівнює катастрофі. Мої знайомі, моє найближче оточення — більшість зазнало цих речей.
Актор розповідає про жахливі історії, які чув з перших вуст:
— Я чув історії дуже жахливі, катастрофічно жахливі. Деяким людям знадобилося 5-6 років для того, щоб просто почати говорити, деяким — 10 років.
Команда Молодого театру після вистави. Білоус у центрі, праворуч від дівчини з букетом жовтих квітів
Чому частина театру не підтримала
Чопоров пояснює, чому не всі колеги підтримали боротьбу проти домагань:
— Там є дуже багато людей з дуже різними думками. Є люди, які просто не хотіли міняти своє життя. Їм просто хочеться залишатися в комфорті, отримувати свою зарплату і про це не думати взагалі.
Найвражаючим є зізнання актора про готовність пожертвувати кар'єрою заради принципів:
— Коли ми вирішили встати, ми розуміли, що у нас два шляхи: або ми переможемо, або нас всіх звільнять. І ми були готові. Я був готовий йти, при, тому що на ринку театральної праці вакансій взагалі немає.
Безпорадність сучасної людини
Цікавим є роздум актора про залежність від технологій:
— Розряджений телефон — це моя найбільша зараз безпорадність. Я взагалі відчуваю, що мене не існує в цьому світі, коли в мене розряджений телефон.
Проте Чопоров радіє моментам «цифрового детоксу»:
— Коли він розряджається, я радію. Я так просто наче з матриці вийшов, озирнувся і такий: «Ось воно, життя».
Особливо зворушливо актор розповідає про вплив своєї дівчини Дарії на формування характеру:
— Коли я почав зустрічатися з Дашею, я зрозумів, що порівняно з нею мій рівень емпатії, емоційного інтелекту дуже низький. Підглядаючи за нею, я за ці шість-сім років виріс дуже сильно емпатійно та інтелектуально.
Національна ідея для України
Завершуючи розмову, Чопоров формулює своє бачення національної ідеї:
— Національна ідея для нашої країни — це перш за все самоусвідомлення себе як нації, пам'ятати, хто ми, і робити все, щоб інші покоління пам'ятали, хто ми.
