Наталка Нікішина, про аб’юз, росію і перемогу в "Майстершеф 14"
Жінка вперше за 10 років на інтерв’ю у Слави Дьоміна змогла відкрито поговорити про найболючіші моменти свого життя.
Життя до війни - Луганськ і мрії про Київ
Наталка згадує своє дитинство в Луганську як яскраве, хоча зараз і сприймає місто сірим.
Ще в дитинстві вона мріяла потрапити до Києва. На уроках, коли вчителька питала, хто був у Києво-Печерській лаврі, Наталка засмучувалась, що ніколи там не була, і просила маму: "Поїхали в Київ".
7 років дівчина займалася танцями, але покинула через те, що не змогла зайняти жодного першого місця. Вона зізнається, що завжди важко переживала поразки. Саме тоді з'явився той "синдром відмінниці", який згодом став і її прокляттям, і її силою.
Окупація Луганська і рік у росії - "найжахливіший період у моєму житті"
У 2014-му родині Наталки довелося покинути Луганськ через окупацію. Вона пам'ятає "чорних чоловічків" - проросійські угруповання, які займались залякуванням і мародерством.
Наталка з родиною прожила рік у Ростові-на-Дону, де їй довелося ходити до російської школи.
"Це найжахливіший період в моєму житті. Я зіштовхнулась з булінгом за національність, зовнішність, мову", - згадує дівчина.
Вона описує шокуючу ситуацію на уроці літератури, коли вчителька замість вести урок 40 хвилин розповідала, "які українці нацисти-бандерівці". Коли вчителька дізналась, що Наталка з Луганська, вона "трохи обалділа", але продовжила свою пропаганду.
Смерть батька - "чорна діра моєї душі"
Найтрагічніший момент у житті Наталки стався, коли її батько раптово помер. Йому було лише 40 років.
"Він помер за два тижні. Це дуже важко діагностована хвороба. В нього почались болі в області серця, спини. Він не міг їх пояснити", - розповідає Наталка зі сльозами.
На той момент батько перебував на заробітках у Росії, бо не зміг знайти роботу в Києві, куди переїхала родина. Він зробив медичний огляд, і лікарі сказали, що все добре. Але болі не припинялися - це була гостра коронарна недостатність.
Батько хотів, щоб його поховали в Луганську, і сім'я виконала його останнє бажання. Через окупацію Наталка не може потрапити на його могилу вже 10 років.
Початок дорослого життя з 15 років
Після смерті батька 15-річній Наталці довелося рано подорослішати і почати працювати.
"Мені довелось працювати одразу з 15 років, тому що я бачила, що мама не сильно вивозить цю всю історію. Плюс мені потрібно було заробляти на університет", - згадує дівчина.
За наполяганням мами вона вступила до аграрного університету, хоча мріяла про акторство.
"Це була ідея проти акторства, але не за щось", - пояснює Наталка.
Абьюзивні стосунки та пошук справжнього кохання
Перші серйозні стосунки Наталки тривали 4 роки та були абьюзивними. Вона описує себе тоді як "слабеньку, безхарактерну, беззахисну через відсутність батька дівчинку".
"Він був доволі жорстким", - каже Наталка про свого першого хлопця.
За рік до розставання вона зрозуміла, що хоче припинити стосунки, але "він не відпускав".
Щоб остаточно розірвати ці стосунки, Наталка "просто збігла на Шріланку на місяць", взявши всю свою "подушку безпеки".
Своє справжнє кохання вона зустріла під час повномасштабного вторгнення у 2022 році. Нині вони вже два роки разом.
"Це спокій, це витримка. Він ідеальний варіант", - каже Наталка про свого теперішнього партнера.
Перемога на Мастершеф і плани на майбутнє
Перемога у кулінарному шоу Мастершеф 14 стала для Наталки важливим досягненням. Вона виграла 500 000 гривень, з яких 50 000 віддала на потреби військових.
"Коли я перемогла, я зрозуміла, що маю соціальний капітал, купу людей, які мене підтримують. І мені стало важливим допомагати," - розповідає дівчина.
Вона мріє відкрити власний заклад — щось на кшталт садобару, який поєднуватиме її захоплення флористикою і кулінарією. За її підрахунками, для цього потрібно близько 200 000 доларів.
Зараз Наталка заробляє на рекламі в Instagram. Її місячний дохід коливається від 50 до 150 тисяч гривень, але значна частина йде на оплату команди, яка працює над контентом.
