Лілія Пустовіт — про українське ДНК в моді та сукню для Нобелівської премії
У середині 90-х Лілія Пустовіт працювала у французькому будинку моди. Мала зв'язки, репутацію та перспективи у світі високої моди. Але вирішила повернутися в Україну. Тут вона створила власний бренд, який став символом «інтелектуальної жіночності» та українського стилю.
«Раніше казали — не пришивайте своє лейбл, може я перешию потім якийсь шанель»
Коли Лілія почала створювати моду в Україні, українське вважалося не модним, а меншовартісним.
«Українська публіка не була готова на рівні з класними французькими італійськими брендами купувати щось українське. Мої колеги, коли вони щось шили, їм казали: "Не пришивайте оце своє лейбл, може я перешию потім якийсь шанель туди на шию чи що". Так було», - пригадує дизайнерка.
Ситуація кардинально змінилася після 2022 року:
«Я відчула поклик змінювати цінності»
Перша велика подорож Лілії за кордон відбулася 1994 року — у міжнародний мистецький табір під Парижем.
«Це мені трошки підірвало дах — взагалі там в 90-х роках виїхати з ну із страшної такої країни. Ну, фактично ще й в краї із країни, яка була немодною», — каже вона.
Лілія Пустовіт та дизайнер Пако Рабанне з моделями у Вільнюсі, 1996 рік
У Франції дизайнерка побачила інший підхід до моди та стилю:
«Наскільки там гарно вдягнені та дорослі люди, і люди похилого віку. Вони веселі, відкриті... Цінності якісь зовсім більш демократичні. І звісно, що я відчула такий поклик прямо всередині, що мені треба це все змінювати. Займатись тим, щоб якось пропагувати ці цінності».
«Я точно розуміла, що тут я потрібніша»
Після стажування у будинку Daniel Hechter Лілія могла побудувати кар'єру в Європі - Marc Jacobs саме починав лінію одягу в Louis Vuitton, у її друзів були зв'язки в Chanel.
Але головною причиною повернення в Україну було інше: «Я точно розуміла, що тут я потрібніша... Я вже знала дуже багато про те, як побудована індустрія моди зсередини: покази, як будинки співпрацюють з постачальниками. І звісно, що для мене було важливіше повернутися в Україну».
«За кордоном ти відчуваєш, що ти або українець, або ти незрозуміло хто»
У Франції Лілія зіткнулася з питанням ідентичності.
«За кордоном ти відчуваєш одразу, що ти або українець і ти щось з собою, це твоя ідентичність, або тоді ти незрозуміло хто з екс-радянського Союзу», - ділиться вона.
Poustovit FW'19/20. Ukrainian Fashion Week
Повернувшись до України, Лілія почала створювати моду, яка відображала її цінності:
«Для мене було важливо транслювати максимально, як може виглядати сучасна жінка. Як може виглядати інтелектуальна жіночність без зайвої агресії, впевнена в собі, класна, сучасна, яка з одного боку творча, з іншого — працююча».
«Примірка для Нобелівської лауреатки відбувалася в темряві»
Лілія створювала сукні для перших леді України та важливих подій. Одна з найвідповідальніших робіт — сукня для Олександри Матвійчук, яка отримувала Нобелівську премію миру у 2022 році.
«Примірка відбувалася ледь не в темноті, бо якраз тоді були блекаути. Звісно, вона була в чорному. Ми підібрали класні коралі. Це було важливо — яскраве, що ми живі. В нас є ці краплинки крові нашої, вони з нами всередині та ми живі. І ми йдемо до кінця».
Особливим елементом образу був клатч:
«В неї такий клатч був, як конверт. Як конверт, в якому мав бути лист до всього світу. Ну, та її промова. Я прям сказала: "Ти маєш бути з цим листом"».
Олександра Матвійчук на церемоніїї вручення Нобелівської премії миру, 2022 рік
«Мода, як і театр, як і музика — це культура»
На запитання, навіщо потрібна мода під час війни, Лілія відповідає:
«Українцям потрібно за щось триматись. І це може бути культура. А мода — це не тільки бізнес, це частина, вона несе цінності, це культура».
Пустовіт наголошує, що сьогодні українські дизайнери стали більш впевненими у світовому просторі:
«Нарешті нас сприймають не як окремі випадки, а тепер це певна даність, що українська мода явище існує і вона існує у світі, продається».
«В нашому ДНК є інтелектуальна жіночність»
Підсумовуючи свій шлях, Лілія пояснює головну ідею свого бренду:
«Я транслюю одну і ту саму ідею, що в нашому ДНК є інтелектуальна жіночність лаконічна. В нашому ДНК є багатошаровість українська, є авторські принти, які ми самі розробляємо. Дуже багато працюємо з квітами, дійсно, тому що це гарно і це українське теж. І це просто таймлес».
Зараз дизайнерка бачить новий напрям для розвитку — створення предметів для дому:
«Якщо раніше ти дві години їхав на роботу, працював там 100 годин, повертаєшся, впав і взагалі неважно, де і як ти жив. Зараз це важливо, тому що дуже багато людей працюють з дому і для них важливо, що навколо, як це виглядає».
