Юрій Винничук — між літературною славою та скандалом навколо домагання
Березень 2025 року став переломним моментом у кар'єрі журналіста, письменника, перекладача і редактора Юрія Винничука. Письменник, чиї твори перекладені багатьма мовами світу, був виключений з ПЕН України після публікації колонки "Була колись розпусна епоха". Текст, який мав стати авторським коментарем щодо звинувачень у домаганнях проти університетського викладача, спричинив хвилю обурення.
Скандал, що розколов літературну спільноту
Виконавча рада ПЕН України заявила, що публічні висловлювання Винничука суперечать цінностям організації. Рішення про виключення письменника прийняли шляхом голосування на загальних зборах.
Реакція літературної спільноти була неоднозначною. Спочатку, 27 березня, загальні збори ПЕН не підтримали виключення Винничука. У відповідь на це рішення низка письменників демонстративно залишила організацію.
Першим про вихід із ПЕН заявив Ілларіон Павлюк.
Після нього про вихід із ПЕН-клубу заявила письменниця та правозахисниця Лариса Денисенко, яка працює з темою захисту прав жінок.
"В комунікації листуванням серед членок і членів організації я побачила не лише неприйнятну форму, а і знецінення голосів жінок, особливо жінок молодих, демонстрацію дивовижної привілейованої глухоти", – пояснила вона своє рішення.
Президент Українського ПЕН Володимир Єрмоленко зазначив, що більшість членів Виконавчої ради спочатку ухвалювали інше рішення, але поважають демократичні процедури організації. За його словами, ситуація виявила важливу ціннісну дилему: абсолютна свобода творчості проти відповідальності та чутливості до болю інших.
Суть скандалу
У своїй скандальній колонці Винничук писав, що в часи його молодості сексуальні домагання вважалися нормою, а статевий акт із "п'яною, майже непритомною дівчиною" не розцінювався як зґвалтування.
Публікація була реакцією на звинувачення у домаганнях до жінок з боку викладача Львівського національного університету Йосипа Лося, якого згодом звільнили з посади.
Сам автор захищав свою позицію, стверджуючи, що лише констатував факти минулого і не виправдовував шкідливої поведінки. Проте багато хто розцінив його коментарі як виправдання сексуального насильства та спробу применшити серйозність домагань.
Біографія Юрія Винничука. Від Івано-Франківська до літературного Олімпу
Юрій Павлович Винничук народився 18 березня 1952 року в Івано-Франківську (тоді — Станіслав). Його батько був лікарем, а мати - інженером-економістом. Родинна історія тісно переплетена з трагічними сторінками української історії XX століття.
Письменник здобув освіту на філологічному факультеті Івано-Франківського педагогічного інституту. У 1974 році переїхав до Львова, де працював на різних посадах, зокрема вантажником та художником-оформлювачем.
У літературі дебютував у 1990-х роках. Згодом став одним із найвпливовіших голосів у сучасній українській літературі.
Літературні здобутки та визнання
Творчий доробок Винничука вражає своєю різноманітністю. Він автор романів "Танґо смерті", "Весняні ігри в осінніх садах", "Аптекар", "Лютеція", "Мальва Ланда" та інших. Його перу належать збірки оповідань, дитячі книжки, поетичні збірки та численні есе.
Особливу популярність здобули його книги про Львів: "Легенди Львова", "Кнайпи Львова", "Таємниці львівської кави".
За свою творчість Винничук отримав престижні нагороди:
- Дві премії "Книга року BBC Україна" (2005, 2012)
- Звання "Золотий письменник України" (2012)
- Відзнаку читацьких симпатій польської літературної нагороди Angelus (2019).
Нинішній скандал — не перший у кар'єрі Винничука. У 2012 році його вірш "Убий підараса" спричинив поліцейське розслідування після скарг на порнографію та підбурювання до повалення влади.
У 2001 році виникли звинувачення у плагіаті щодо його книги "Таємниці львівської кави".
Винничук неодноразово викликав суспільний резонанс своїми заявами про "другорядність російської культури" та наміром перерахувати кошти московській бібліотеці.
Творчість Винничука охоплює широкий спектр тем: історія Львова та України, національна ідентичність, міське життя. Його стиль відзначається використанням галицького діалекту, елементами постмодернізму, сатирою та чорним гумором.
Письменник майстерно поєднує різні жанри, використовує розмовну лексику та сленг для створення експресивного ефекту. Критики порівнюють його стиль з Борхесом.
У своїх творах Винничук часто порушує теми еротизму та сексуальності, що викликає неоднозначну реакцію через "відверто чоловічу перспективу".
Розвиток скандалу та наслідки
Виключення з ПЕН України — серйозний удар по репутації Винничука. Ця ситуація відображає ширшу дискусію в українському суспільстві щодо проблем сексуальних домагань та гендерно зумовленого насильства.
Незалежно від ставлення до контроверсійних заяв Винничука, його вплив на сучасну українську літературу залишається значним. Час покаже, як цей скандал вплине на його подальшу творчу кар'єру та сприйняття читачами.
