Від розбитих камер до мільйонних позовів. Журналістка про ціну розслідувань справ корупціонерів
Азарт журналіста-розслідувача. Між нудною корупцією та справжнім пазлом
За словами Лесі Іванової, журналіст залишається в професії, допоки вміє дивуватися. Саме це відчуття подиву та прагнення знайти щось нове, розкласти пазл розслідування — основний рушій її роботи.
Цікаво, що Іванова розділяє корупційні схеми на два типи: "тупа корупція" (примітивне накопичення майна, оформлення на родичів) і "цікава корупція" — складні схеми, які викликають професійне захоплення своєю винахідливістю.
"Інколи ти дивишся на корупційну схему і думаєш: 'Блін, ну як по-тупому, не могли б уже щось придумати цікавіше?'. А інколи ти викопуєш щось таке, що розумієш — це жахливо і незаконно, але дивишся і думаєш: 'Прикольно придумали, я ще такого не бачила'", — ділиться журналістка.
Корупція під час війни — нова межа морального падіння
Окремо Леся Іванова зупиняється на темі корупції під час повномасштабної війни. На її думку, це зовсім інший рівень морального падіння порівняно з довоєнним часом.
"Є люди, які жертвують останні заощадження на дрони, жертвують своїм життям, а є ти — розумна мамина черешенька, яка вирішує збагачуватись у країні, яку роздирають до м'яса", — обурюється вона.
Журналістка вважає, що нагло красти під час війни можуть лише ті, кого війна особисто не торкнулася: "Їхні родини вивезли в Монако, Відень, у гіршому випадку — в Польщу чи Чехію... А тут у Києві годівничка, вона ж не перестала бути годівничкою через те, що десь на сході, де я ніколи не був і ніколи не бачив, хтось гине".
Перші півроку повномасштабного вторгнення редакція "Бігус.інфо" повністю перепрофілювалася на висвітлення війни та розслідування воєнних злочинів. До антикорупційного порядку денного команда повернулася восени 2022 року, коли журналісти побачили, що в урядовому кварталі деякі чиновники поводяться так, ніби ніякої війни немає.
Судові переслідування як метод тиску на журналістів
Леся Іванова детально розповідає про еволюцію тиску на журналістів в Україні. За її словами, якщо раніше було модно "класти морди в асфальт і відривати голови", то потім почалася ера судових позовів.
"Зараз модно судитися, погрожувати судами, ходити в суди, вимагати в судах якісь багатомільйонні компенсації за моральні шкоди", — пояснює журналістка.
Вона згадує справу Гладковського, який вимагав 2 мільйони гривень нібито моральної шкоди (суд "Бігус.інфо" виграв в усіх інстанціях).
Особливо показовою є справа колишнього працівника СБУ Симочка, який судиться з редакцією вже 8 років через розслідування про закупівлі препаратів для діалізу та російські паспорти у його родини. Ця справа демонструє проблеми української судової системи:
Через судові рішення журналістці доводилося навіть зачитувати спростування в ефірі, хоча вона наголошує: "Я ніколи не буду вибачатися за правду і за достовірну інформацію. Але я, на відміну від фігурантів моїх розслідувань, законослухняна людина".
Фінансування незалежної журналістики
У розмові Леся Іванова торкається болючої теми фінансування незалежних медіа. Вона спростовує міф про "грантоїдів", які отримують великі гроші: "Люди, які не з цієї сфери, не розуміють, як це працює. Вони не розуміють, наскільки це складно, що немає просто чемоданчика з кешем, який тобі принесли і сказали: 'Роби з ним, що хочеш'".
Журналістка розповідає, що через закриття програми USAID команда "Бігус.інфо" опинилася в складному фінансовому становищі, але не збирається припиняти роботу. Зараз редакція шукає альтернативні джерела фінансування, включаючи рекламу та донати від глядачів.
Суспільна цінність розслідувальної журналістики
Попри всі труднощі, Леся Іванова впевнена в цінності своєї роботи для українського суспільства.
За її словами, команда "Бігус.інфо" роками працювала над тим, щоб пояснити людям: "Краду не з бюджета, краду у мене". До 2010 року більшість людей не розуміла, що бюджетні кошти — це їхні податки, і що вони мають право вимагати звіту за їх використання.
Особливо цінними є випадки, коли після розслідувань відбуваються не лише звільнення, але й системні зміни. Як приклад вона наводить свій останній сюжет про сервісні центри МВС, після якого МВС пообіцяло повністю перезавантажити систему.
Емоційне вигорання та особисте життя
Робота журналіста-розслідувача забирає багато емоційних сил, зізнається Леся Іванова. Для розрядки їй достатньо "дві-три години по лісі погуляти". Вдома в неї є правило — коли вона приходить з роботи в емоційно виснаженому стані, то просить не чіпати її деякий час.
На запитання про свій імідж "безстрашної, строгої, зухвалої" журналістки, Іванова відповідає, що раніше стримувала свої емоції на камеру, але з переходом на YouTube дозволила собі бути більш природною: "Якщо є над чим поржать — то чого не ржать? Якщо є за що поматюкатися — то чого я маю себе стримувати і не матюкатися?".
Розслідувальна журналістика змінює країну
Наприкінці інтерв'ю Леся Іванова розповідає, що зараз працює над розслідуванням про людей, яким "дали тихенько піти в ліс" після певних скандалів, і жалкує, що не зробила цей матеріал раніше.
Відповідаючи на запитання про унікальність української корупції, вона зауважує, що корупція існує в усьому світі і Україна в цьому не є особливою. Проте саме в зміні ставлення суспільства до корупції, у формуванні культури підзвітності влади вона вбачає головну місію своєї роботи.
Через складні розслідування, судові процеси і спроби дискредитації журналістів "Бігус.інфо" продовжує свою роботу, інформуючи суспільство та змінюючи країну на краще.
