Автівки для Перемоги: Як бучанські волонтери підтримують ЗСУ та цивільних
Автівки та Гуманітарка
Ігор та Яків почали займатися волонтерством ще з перших днів повномасштабного вторгнення.Спочатку допомагали з евакуацією мирного населення з Бучанського району, а після деокупації одними з перших почали доставляти гуманітарну допомогу до постраждалих населених пунктів.
Ігор, волонтер з Бучанського району
“У той час я зрозумів, що необхідно діяти, адже повномасштабна війна набирала обертів. Раніше ми навіть і не уявляли, що будемо жити у настільки складних умовах. Виходячи з міст орки залишають за собою дуже страшну картину.
За два роки повномасштабного вторгнення у мене нараховується близько 60 поїздок до прифронтових та деокупованих територій. Це Донецька, Харківська, Херсонська, Запорізька області. Під час перших з них ми заїжджали у населені пункти практично одразу після деокупації. Саме тоді гуманітарна допомога була найбільш необхідна місцевим”, — розповідає Ігор.
Відтоді як ситуація в країні трохи стабілізувалася, утворилася відносно чітка лінія фронту, а кількість нових деокупованих населених пунктів почала зменшуватися бучанські волонтери почали допомагати й військовим. На фронті практично немає непотрібних речей, адже, в реаліях війни, все, що знаходиться на лінії зіткнення є розхідним матеріалом. Тож запити від військових надходять постійно.
Загалом хлопці намагаються навідуватися до військових раз на 3-4 тижні, адже етап підготовки та збору усього необхідного займає багато часу. До однієї з останніх поїздок на прифронтові зони доєднався наш оператор Дмитро Маркевич. Разом з волонтерами вони передали 3 автівки для ЗСУ на Курахівському та Лиманському напрямках, а також відвідали 9 військових точок та передали нашим воїнам амуніцію, маскувальні сітки, смаколики зі Швеції та декілька секретних подаруночків.
“На початку все почали займатися волонтерською діяльністю, але зараз їхня кількість зменшується. Я вважаю, якщо ти вже почав волонтерити, то ти повинен продовжувати виконувати цю місію до кінця війни. Якщо тил буде слабкий, то у ньому скоро почнуться військові дії. ЗСУ — це наша велика міцна стіна, а ми її підпірки, що допомагають їй триматися”, — розповідає Ігор.
Також волонтери навідалися до села Кам’янка, що поблизу Ізюма у Харківській області. Населений пункт був окупованим пів року: з кінця березня 2022 року до контрнаступу українських сил у вересні. Після чого у селі не залишилося жодної цілої домівки. Навіть попри відсутність електропостачання та замінування місцеві жителі почали повертатися до своїх осель та відновлювати господарства.
“Коли ми заїхали туди вперше після деокупації — це була доволі моторошна картина. Згорілі будинки, розкидані по дорогах снаряди, гільзи, міни, одяг російських військових і нажахані місцеві.
Яків, волонтер з Бучанського району
Ми намагаємося кожного разу відвозити до них продуктові набори, медикаменти, одяг і так далі. Там живе небагато людей, але дуже складне становище, адже немає світла, комунікації та практично відсутній телефонний зв’язок. Крім того, село досі повністю не розміноване. Люди ходять тільки по дорогах та стежках. 14 мешканців уже втратили свої кінцівки через розкидані “лєпєстки”, — розповів Яків.
Детальніше про основні виклики волонтерської діяльності та її внесок волонтерів у пришвидшення нашої перемоги дивіться у відео!
