“Світ не може стояти осторонь”: інтерв'ю з автором фільму "Буча"
Герої фільму
На початку повномасштабного вторгнення Олександр Щур знаходився неподалік від Бучі, у Вишгороді. Тоді місто врятувала річка, що стала на заваді окупантів. Спочатку чоловік вирішив зайнятися волонтерською діяльністю — ганяв автівки для фронту та возив гуманітарну допомогу. Однак багаторічний досвід сценариста не змусив довго чекати: почувши новини про страшну трагедію в Бучі, Олександр вирішив зняти власний фільм.
Олександр Щур. Продюсер та сценарист фільму "Буча"
В основу стрічки лягла історія Костянтина Гудаускаса — громадянина Казахстану, який, маючи паспорт іншої країни, міг вільно виїхати за кордон, але вирішив залишитися, щоб допомогти з евакуацією людей з тимчасово окупованих Росією територій. Зрештою Костянтину вдалося врятувати 203 життя.
“Наш головний герой справжній й ми показуємо все його очима: як він приїжджав з Києва, як вивозив людей. Всі ті, кого він рятував також справжні люди. Зокрема на вулиці Композитора у Ворзелі знаходиться будинок Ігоря Поклада. Також ми розповіли історію Ірини Фількіної та історію з розстрілом на території “Агробудпостача” в Гостомелі. Тобто все це реальні факти того, що відбувалося.
В’ячеслав Довженко у ролі полковника ФСБ у фільмі "Буча"Фото: Офіційний трейлер
У фільмі присутній і антигерой — російський полковник ФСБ. Це збірний образ, на основі всіх тих, з ким зустрічався головний герой”, — розповів сценарист фільму Олександр Щур.
Головні ролі зіграли польський актор Цезарій Лукашевич та український актор В’ячеслав Довженко.
Зброя проти росіян
Після закінчення бойових дій про Бучу знімали величезну кількість сюжетів та документальних фільмів. Тож навіщо нам ще один?
Річ у тім, що “Буча” — це художня кінокартина на основі реальних подій. Усі герої, яких грають актори, — справжні люди зі справжніми життєвими історіями. Документальні кадри були з точністю перезняті.
Кадр з фільму "Буча"
“Багато хто казав: “Навіщо знімати художнє кіно?; Треба почекати декілька років; Нумо знімати тільки документалку”. Тут треба бути прагматиками й реалістами. Річ у тому, що художнє кіно має набагато більшу аудиторію. Запитайте себе: “Як часто ви ходите в кіно на документальний фільм?”. Дехто ніколи в житті взагалі не ходив. Як часто ви на якомусь Netflix або ТБ включаєте документальний фільм? Таке буває, але це на порядок менше ніж художнє кіно.
Також воно може передати емоції. Тобто можна зачепити за живе, зробити цих героїв рідними вам. Саме тому ми сподіваємося що цей фільм: А — допоможе глядачу не бути байдужим; Б — він зможе охопити значно більшу аудиторію ніж якісь сюжети чи документальне кіно”.
Звичайно що художньою стрічкою набагато простіше спекулювати та вплітати у її сюжет пропагандистські наративи. Однак, за словами Олександра, головна ціль була абсолютно протилежною — донести до аудиторії правдиву реальність простим та доступним способом. Саме тому робота над фільмом все ще продовжується: команда влаштовує передпокази для героїв фільму та вносить корективи, щоб кожна деталь була достовірною.
Бекстейдж фільму "Буча"
“Це наша зброя проти росіян, тому що вони також знімають свої художні фільми. В серпні вийшов “Свідєтєль” англійською мовою. Тобто вони знімали його для закордонної аудиторії. У цьому фільмі розказують, що до Бучі приїхав бельгійський єврей скрипаль, що спостерігає за тим, як українці вбивають один одного, ґвалтують, крадуть. Тобто роблять все те, що робили росіяни.
Хтось засміється з цього, але нещодавно спілкувався з нашою діаспорою в Мексиці й вони кажуть, що звичайні мексиканці повірять російському фільму, бо вони взагалі нічого не чули й не бачили. Вони бачать один фільм, а росіяни випускають з десяток таких, і це буде впливати. Тому ми повинні переконувати й просувати свої наративи”, — зазначив Олександр.
Не статистика, а особистості
Головним наративом стрічки є цитата Данте Аліг'єрі: “Найгарячіші місця в пеклі залишені для тих, хто в часи моральних переломів зберігав нейтралітет”. Саме це й хочуть донести автори картини до своєї аудиторії.
“Вибір іноземця головним героєм був свідомим, адже я розумів, що це класний меседж для закордонної аудиторії. Коли українець допомагає українцям — це зрозуміло, правильно й так має бути. Однак, коли людина з чужим паспортом замість того, щоб виїхати з України, залишається й допомагає іншим — несе в собі посилання для закордонної аудиторії, що вона не має права залишатися осторонь”, — розповів сценарист.
Ще від самого початку створення фільм орієнтувався на закордонний ринок, адже попри величезну кількість підтримки та допомоги від західних партнерів, звичайним людям важко зрозуміти весь той контекст, що відбувався в Бучі. За словами Олександра, розкриття персональних історій допоможе загиблим переродитися в очах глядачів зі звичайної статистики на особистостей.
“Ірина Фількіна — це жінка з сердечком на нігті, яку вбили 5 березня на Яблунській. Її знають у всьому світі. Коли ми їздили з показами фільму до Канади та США, то всі звертають на неї увагу. Але звичайного іноземця це просто рука з манікюром. Ми дуже хотіли, щоб вона залишилася в пам’яті як людина, яка мріяла, бажала, любила й хотіла жити.
Рука загиблої мешканки Бучі Ірини Фількіної
Ми зв’язалися з її донькою Ольгою, яка розповіла їхню останню телефонну розмову за годину до того, як її вбили росіяни. Вона й увійшла до нашого фільму. Ми хочемо, щоб всі розуміли, що це людина, а не просто рука. Так само це стосується багатьох інших загиблих”.
Сила єднання
Робоча група, що працювала над продакшеном та постпродакшеном становить понад 200 людей. У стрічці знялося 120 акторів, серед яких Никон Федотов, Олександр Печериця, Сергій Стрельников, Анастасія Нестеренко, Артемій Єгоров, Сергій Смеян, Володимир Захаренков та інші. А так близько 800 акторів масових сцен.
У зйомках команді допомагали Міністерство оборони України, Генеральний штаб ЗСУ, ГУР МО України, Державна прикордонна служба України, Національна поліція України, Київська міська рада, Київська обласна військова адміністрація та найбільша українська кіностудія Film.UA Group, яка також виступає в ролі копродюсера та дистриб’ютора стрічки.
Бекстейдж фільму "Буча"
“Ми знімали його тільки на приватні кошти й не брали жодної державної копійки. Нам допомагали українські, польські, канадські та американські бізнесмени.
Прикордонники та генштаб надав нам військову техніку. Ще такий цікавий факт: наприклад, російська військова техніка, що з’являється в кадрі — це справжня техніка захоплена нашими військовими. Тобто у нас все автентично.
Крім того, коли ми знімали — йшли бої під Бахмутом. Я звернувся до своїх друзів-військових і вони кожен тиждень надсилали тюк закривавленої російської форми, яку наші костюмери прали й зашивали.
Таким чином всі допомагали один одному”.
Розстріл цивільного населення у БучіФото: Офіційний трейлер
Для того, щоб не травмувати місцевих мешканців сценами вбивств та присутністю акторів у російській військовій формі, команда вирішила фільмувати травматичні епізоди на схожих локаціях в інших містах.
"Буча" на великому екрані
Сценарій для фільму писали пів року. Зйомки проходили у Київській області у березні та квітні 2023 року і зайняли 28 знімальних днів. Однак робота над проєктом триває й по сьогоднішній день.
За словами Олександра Щура, усі фінальні правки планують внести до січня 2024 року. Після чого фільм вирушить у великий тур. Стрічку про Бучу покажуть у Конгресі США, американських вишах та у кожній європейській столиці із залученням представників політичної еліти та ЗМІ. Фінально. точкою буде продаж масштабному дистриб'ютору, адже завдяки цьому фільм зможуть побачити люди з усього світу.
Бекстейдж фільму "Буча"
В Україні ж показ запланований на кінець березня (на річницю звільнення Бучі), або ж у вересні. Все залежатиме від ходу війни.
“Жодна нормальна людина не може стояти осторонь, коли твориться таке велике зло. Це й стосується нормальних людей західного світу. Вони піклуються, що коали згорають й залишаються без лісів. Тому ми хочемо сказати: “Якщо ви такі добрі й хвилюєтеся за коал в Австралії, то, напевно, про українців, яких Росія бомбить, вбиває й влаштовує геноцид треба хвилюватися не менше” — підсумував Олександр.
