Нехай швидше повертаються додому: привітання захисників і захисниць від мешканців Бучанського району
Бучанці про своїх захисників
Юрій Сергійович. Мешканець Ірпеня
Син Юрія Сергійовича пішов до ірпінської тероборони ще в найперший день повномасштабного вторгнення Росії. Після деокупації міста, 44-х річний Денис вступив до лав ЗСУ й зараз боронить нашу країну на сході.
“Зазвичай ми йому телефонуємо. Він зазвичай каже, що все нормально, однак, як все там насправді – ми не знаємо. Що він робить та де син не каже.
Насамперед я хотів би побажати нашим захисникам Перемоги!”.
Ліза народилася в Мелітополі, але останні п’ять років проживає в Ірпені. Дівчина з нетерпінням чекає закінчення війни, адже на окупованій Батьківщині залишилися її батьки, які ще ні разу не бачили свого півторарічного внука. Багато друзів Лізи мобілізувалися та стали на захист рідної країни.
“Ми, українці, дуже цінуємо жертву військових. Вони щодня ризикують собою і завдяки цьому ми можемо виховувати своїх дітей і насолоджуватись життям. Ми молимось за них, донатимо і бажаємо всім повернутися живими додому й бути зі своїми рідними.
Ми дуже вдячні нашим військовим і пам’ятаємо кожного Героя”.
Олександр. Мешканець Ірпеня
Олександр — власних невеликої кав’ярні в центрі Ірпеня. Чоловік постійно допомагає своїм друзям на фронті аби наблизити перемогу України. Підприємець переконаний, що наразі головне не забувати, що війна продовжується і всіляко підтримувати військових, як фінансово, так і морально.
“Я бажаю, щоб все те, що вони зараз роблять цінувалося нашою владою та громадянами. Щоб про них не забули після нашої перемоги, адже зараз, аби добитися пораненому військовому пільг, необхідно простояти мільйон черг та зібрати мільйон документів. Вони воюють за те, щоб ми зараз могли спокійно жити, а не щоб нас бомбили постійно.
Саме головне — бережіть себе й щоб не сталося — пам’ятайте, що вас тут чекають”.
Пані Раїса. Мешканка Ірпеня
Велика кількість знайомих, чоловік та зять пані Раїси також відправилися на фронт. Жінка занепокоєна несправедливістю в країні, адже на разі велика кількість державних коштів йдуть на ремонти доріг та розбудову, а не на потреби військових.
“Я хочу побажати нашим хлопцям витримки, мужності, розуму, повертатись назад живими й здоровими. Взагалі розвертатися на Київ, можна сказати, до Верховної Ради, щоб почати нове життя, нову перебудову в Україні й намагатися встановити справедливість. За останні роки незалежності нашої держави не було такого стрімкого ремонтування доріг і викладання тротуарної плитки. Не туди кошти надходять”.
Пані Олена. Приїхала зі Слов'янська
Пані Олена приїхала на декілька днів до доньки зі Слов’янська Донецької області.
“Хотілось би їм подякувати. Ми проживаємо неподалік від лінії фронту, тому нам дуже чутно, що там відбувається. Але ми також добре відчуваємо захист наших військових. Бажаю їм здоров'я, залишатися живими і якнайшвидше повертатися до своїх сімей”.
Що було раніше
Раніше Незламні.City повідомляли, що в Бучанській громаді розпочинає роботу Київський обласний центр допомоги захисникам України. Військові зможуть отримати консультації щодо прав, пільг, соціальних гарантів та механізмів їх реалізації.
