Загинув "на нулі": брат загиблого Олексія Змієвського з Бучі поділився спогадами

Олексій народився у Ворзелі. Після переїзду разом з батьками до столиці закінчив одну із київських шкіл та вступив до училища, аби здобути професію столяра. Після отримання освіти чоловік повернувся до рідного регіону та оселився в Бучі. Спочатку працював за фахом на заводі Антонова, а пізніше – на будівництві.
“По життю був спокійною, звичайною людиною. Особливо не виділявся в школі, чи в училищі, – ділиться своїми спогадами Михайло Змієвський. – Був звичайним, як то кажуть, хлопцем. Але як тільки узнав про війну, зразу же з хлопцями після роботи вирішили піти до воєнкомату, щоб вступити до тероборони”.
Олексій ЗмієвськийФото: надав брат загиблого
До тероборони чоловіка не взяли, адже батальйон уже був укомплектований. Однак Олексій однаково вирішив долучитися до захисту рідного міста як волонтер: носив мішки з піском, допомагаючи будувати блокпости, та постійно був напохваті. Коли до військкомату завезли більше зброї, Олексію Змієвському все ж вдалося вступити до територіальної оборони й офіційно стати на захист Ірпеня та Бучі.
“Цим він себе проявив і ще більше в очах моїх піднявся. Він завжди був для мене молодшим, я його постійно оберігав, щось інколи розказував, життя вчив. Для мене його був вчинок дуже героїчним, тому що він був абсолютно спокійною, врівноваженою людиною, яка ніколи ні в чому подібному не брала участь”.
Батальйон використовував як позицію один із вцілілих на той час мостів на виїзді з Ірпеня.
“Брат розповідав, як над ним міни літали й ще купу страшних історій”, – ділиться Михайло.
Олексій Змієвський (зліва) із побратимом Фото: надав брат загиблого
Після ротації до Києва та декількох тренувань Олексія відправили на оборону аеропорту Жуляни. У червні 2022 року чоловік прийняв присягу в ЗСУ та вирушив на “зачистку” Бучі.
“Він казав, що їде додому займатися прибиранням”.
За час служби Олексій Змієвський із позивним “Змій” двічі виконував бойові завдання "на нулі”.
“Вони переходили на іншу позицію, чи відвойовували іншу позицію, і потрапили під мінометний обстріл. Так він і загинув. Осколок потрапив у голову. Хлопці намагалися надати першу допомогу, але поранення виявилося несумісне з життям”.
Олексій Змієвський Фото: надав брат загиблого
Тіло вдалося витягнути лише через п’ять днів, адже обстріли окупантів не зупинялися ані на мить.
“Олексій назавжди залишився для мене героєм та прикладом для моїх дітей. Його вчинок мене дуже вразив. Я пишаюся, що у мене такий молодший брат”.