Добірка віршів Олександра Борщенка: у памʼять про поета з Ірпеня
Про поета з Ірпеня Олександра Борщенка
Понад 40 років Олександр Борщенко прожив в Ірпені, де працював на заводі «Ірпіньмаш».
Він став членом міської літературної студії «Дебют» у 1996 році, а 2002 року вийшла його перша поетична збірка «Калинова зустріч».
Загалом поет видав 15 поетичних збірок для дорослих і дітей, він подарував видання міським та шкільним бібліотекам Київщини.
Фото: Ірпінський міський голова Олександр Маркушин
Добірка поезій Олександра Борщенка
Чому?
Не полюбилась, не полюбилась.
Але чому?
Навіть не снилась, навіть не снилась
Мені чомусь. У ніч німу
Та от зустрілась, та от зустрілась
Як була. Не підійшла
Руки, як милість, руки, як милість,
Не подала.
Не посміхнулись, не посміхнулись
Твої уста.
В душі проснулась, в душі проснулась
Пустота.
Не зупинилась, не зупинилась –
Перейшла.
Не залишилось, не залишилось
В мені тепла.
Така красива, така красива,
Та не моя.
Чи ти щаслива, чи не щаслива –
Не знаю я.
Забули мову, забули мову
Усі слова.
До тебе слово, до тебе слово
Не ожива.
05.03.2019.
***
Дуже хочеться… вишень
Вам не хочеться вишень? В січні?
Ще не думали. А мені
Вони сняться, червоні вічно
Перед боєм в короткому сні.
Червоніє у двір над тином
Спілих ягід вишневий салют.
Мама просить: «Нарви їх, сину,
Я вареників наліплю».
Дістаю, та ніяк не дістану.
І боюся гілля зігнуть.
І до мами звертаюсь: «Ще рано,
Бачиш, виші якраз цвітуть».
Розпустились в холодний січень –
Аж до обрію білизна,
Бо не хочеться вишням свідчить,
Що в Донбасі іде війна.
В білім цвіті нейтральна зона
І воронок глибокий біль.
Їхній снайпер із терикона
Серед наших шукає ціль.
А вогонь з того боку більша,
Кров пропалює мерзлий сніг…
А мені дуже хочеться… вишень,
Так, як миру хочеться на війні.
28.12.2018
Якби ж то знать
Літа летять на крилах журавлів.
Ми їх без болю в серці проводжаєм.
Тих літ не жаль, а жаль, що ми не знаєм
Ще скільки нам ходить по цій землі.
Чи довго цілувать земну красу? -
Якби ж то знать. Якби ж то знать зарані
Які ми в черзі - перші чи останні
Прямуєм до Всевишнього на суд.
Літа летять, мов птиці, навпростець.
І наша вже коротшає дорога,
І ми все ближче відчуваєм Бога,
І просимо відстрочити кінець.
Щоб встигнуть зазирнути у вікно
В нікому невідоме, потойбічне
Побачити - чи колосом пшеничним,
Чи бур’яном зійде наше зерно?
Щоб встигнути дійти до каяття,
Пробачити і болі і печалі.
А журавлі летять у сині далі.
І грішних нас тримає ще життя.
27.02.1997р.
Що було раніше
Раніше Незламні.City робили добірку робіт відомого українського художника з Ірпеня Юрія Косіна. Він помер у жовтні 2022 року, проте навесні 2023-го його прах перепоховали в рідному місті.
