Обстріляли автобус. Історія волонтерки Жанни Камєнєвої з Бучі, яка загинула під час евакуації

Поклик допомагати

Жанна Камєнєва почала допомагати ЗСУ ще 2014 року, коли росія розвʼязала війну на сході України. Анатолій Кушнірчук розповідає, що її чоловік і брат відправилися на передову в складі добровольчих батальйонів. Тоді військові не мали ні обладнання, ні форми, ні їжі. Тому Жанна вирішила допомогати своїм рідним самостійно.

«Вона почала допомагати підрозділу, де служив її чоловік Геннадій Камєнєв. На той час я разом з іншими волонтерами створив громадську організацію “Бучанська варта”, яка відвозила допомогу на Схід. Жанна спитала, чи може вона їздити разом з нами на своєму автобусі. Звісно, ми погодились. Так вона почала волонтерити і згодом допомагала не лише підрозділу свого чоловіка, а й іншим», – пригадує Анатолій.

Жанна почала допомагати фронту у 2014 роціАвтор: Особисті фото Жанни Камєнєвої

Каже, що Жанна завжди відгукувалась на прохання людей, і навіть коли її чоловік закінчив службу – її волонтерство продовжувалось.

Робила все можливе, щоб врятувати всіх

Тож і в перші дні повномасштабного вторгнення росії волонтерка відчувала, що потрібна людям. Анатолій Кушнірчук розповідає, що Жанна не хотіла їхати з Бучі.

«У перший день війни ми зідзвонились (ред. - ГО “Бучанська варта”), вона питала, що робити. Ми попросили її:

“Жанно, можеш, будь ласка, взяти своїх дітей, дітей своїх сусідів і виїхати з Бучі! Бо йде велика війна і почалися шалені обстріли”.

Вона це зробила. Потім знов приїхала. Ми спитали її:

“Жанно, що ти тут робиш?”

“Я буду вивозити людей”».

Волонтерські поїздки на схід УкраїниАвтор: Особисті фото Жанни Камєнєвої

Відтоді Жанна займалася евакуацією людей. Вивозила людей з Бучі до Ірпінської біблійної церкви. Звідти їх забирали інші волонтери. За словами Анатолія, не всі бучанці хотіли покидати місто. Деяких людей було дуже важко переконати. Але Жанна робила все можливе, щоб врятувати всіх.

«Востаннє Жанна поїхала забирати людей, яких ледве переконала виїхати. Вони вирушили в дорогу, але потрапили під мінометний обстріл росіян. Було пряме влучання в автобус. Всі четверо живцем згоріли…»

Поїздка на східАвтор: Богдан Яворський

Чоловік Жанни, Геннадій Камєнєв, довго не міг усвідомити, що це саме її вщент випалений автобус стоїть поблизу вулиць Яблунської й Олекси Тихого. Але за VIN-кодом авто ідентифікували.

«Ми під'їхали, забрали її рештки, і поховали у селі Микуличі, звідки вона родом. Так захотіли її батьки».

Анатолій говорить, що Жанна Камєнєва була дуже рішучою і по-своєму впертою. Якщо вона щось вирішила – її неможливо було зупинити. В Бучі її називали місцевою Жанною Д’Арк. Та вона також була дуже доброю.

«Жанна дуже близько все приймала до серця. Одного разу, дорогою на передову, ми натрапили на школу-інтернат в селі Гірське на Луганщині, близько до лінії фронту. Коли Жанна побачила дітей, зрозуміла, що не може залишитися байдужою. Відтоді кожного разу дорогою на передову вона їздила в цей інтернат з подарунками».

Жанна разом з чоловіком Геннадієм КамєнєвимАвтор: Особисті фото Жанни Камєнєвої

Наразі прокуратура проводить розслідування, щоб ідентифікувати причетних до розстрілу авто. Підрозділ російської армії, який дислокувався в тій частині міста, вже відомий. Винних у смерті волонтерки та ще трьох бучанок розшукують не лише українські, а й міжнародні слідчі. Жанна Камєнєва нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. Відзнаку вручили її чоловіку Геннадію Каменеву.

У Жанни залишилися двоє дітей.